Добрий день, діти!

На уроках з літературного читання ми обговорювали тему написання власних казок та віршів.

Запрошую вас у дивовижну подорож до країни "Фантазія".

Спробуйте себе авторами казок, віршів, оповідань...

Цей конкурс для вас. Бажаю успіхів.

А у нас вже є дві  історії....

Пригоди дівчинки Лізи

До дня святого Валентина

Автор казки та ілюстратор:

                         учениця 3-В класу

         ЗОШ№3

                             Ольшанська Кароліна

Вчитель: Василенкова Світлана Вікторівна

Глава 1. Перший крок до магічної країни. 

Жила собі гарна дівчина Ліза. В неї було пряме довге волосся вогняного кольору, а очі зелені як два смарагди. В школі наша героїня вчилася добре, усі відмічали її чемність, працьовитість і вміння дружити. Останнє дійсно було про Лізу: у дівчини завжди було багато друзів і в школі, і у дворі. Але найкраща з них – Настя, знала усі таємниці подружки.

  Одного разу Ліза поділилася з Настею своєю бідою. Справа в тому, що довгий час їй подобався однокласник Сашко, але вона не знала, чи треба їй зізнаватися у цьому. Настуся на правах кращої подруги порадила набратися сміливості та сказати хлопцю про свої почуття.

Напередодні свята Всіх закоханих Ліза зробила Сашкові валентинку. Але не встигнувши підійти до нього, дівчина побачила, як її коханий дарує паперове сердечко і квіти учениці паралельного класу Наталі. Вся в сльозах, Лізонька прибігла до Насті і крикнула з горя, що більше нікого ніколи не покохає. Кращій подружці було шкода дівчину і трохи соромно за те, що дала таку погану пораду. Відчувши провину, Настя залізла в свій телефон.

-        Ось номер найкращої чаклунки у місті, каже загадковим голосом подружка. Ця чародійка допомогла вже сотням розбитих сердець знайти своє щастя.

-        Так це ж твоя тітка, Василина Петрівна! – промовила Ліза, в мене вона так і підписана «дивна тітка Насті».

-        Ти хочеш знайти кохання чи ні, образилася подружка.

            Єлизавета, хоча і побоювалася родичку Настьки, але кохання само себе не знайде!

Глава 2. Дивні родичі Насті.

 

-        Добрий день, Василино Петрівно, вітається дівчинка.

-        Привіт, Лізонько, проходь, сідай. Бачу, хочеш ти парубка гарного знайти, каже тітка.

-        А як ви здогадалися, чому я до Вас прийшла, ви дійсно бачите майбутнє? – запитала здивовано дівчина.

   

-Та ні, племінниця мені СМС скинула,  сміється тітка.

– Бачу…бачу,  каже чаклунка, помішуючи борщ,  тобі потрібен меч. Іди до мого знайомого відьмака, діда Івана. Але сама ти не впораєшся, на допомогу тобі прийде маленький павучок, візьми його з собою.

          «Хм, ну ладно меч, це гарна зброя, але як мені допоможе павук?», подумала Ліза, але про свої думки Василині Петрівні не сказала.

-        Як знайти мені цього відьмака, запитала дівчина?

-          Ви дасте мені карту чи магічний клубок?

-        Я скину тобі геолокацію, дівчино, ХХІ століття на дворі!  відповіла, посміхаючись, тітка Василина.

    Йде-йде Ліза, а на зустріч їй чорний павук зі страшними червоними очима. Добре, що дівчина не боялася жодних комах. Вона взяла маленьке створіння в руки, той подивився на свою хазяйку, неначе зачарований та швиденько переповз їй на плече.

          «Якщо вірити геолокації від Василини Петрівни, ми знайшли дім відьмака Івана»,  каже Ліза своєму новому другу.

-        Доброго дня, діду Іване, не знаю, чи зможете Ви мені допомогти, говорить дівчина, озираючи оселю відьмака. Вона, до речі була, сама звичайнісінька: вікно з домашніми рослинами, стіл, крісло, старі газети, ввімкнений телевізор з новинами. - мені потрібен…нууу…магічний меч.

-        Ходи зі мною,  відповідає дід, не здивувавшись ані краплі.

           Лізонька йде до комори дідуся, а там: кинджали, ножі, луки зі стрілами і ціла купа мечів. Дівчина обрала собі самий маленький і легенький меч, який підходив до її долоні. Подякувавши відьмаку, головна героїня рушила у подорож…

 

Глава 3. Легендарний бій

Стоїть Лізнонька посеред вулиці і думає: «Меч є, павук є, а кохання я так і не знайшла. Все ж таки брехуха моя подруга Настя, ніяка її тітка не чаклунка». Але тут, незрозуміло звідки, з’являється восьмиголовий дракон. Він накидається на перелякану дівчину і голосно ричить. У цей самий момент Лізу кусає павук за щоку і вона перетворюється на велику восьмилапу павучиху, бере свій меч і починає боротися з драконом. Сили не рівні, дівчині потрібна допомога. «Павучок, врятуй мене!», кричить наша героїня. Тут маленька комаха на очах здивованої дівчини перетворюється на гігантського павука. Разом вони долають монстра.

 Втомлені герої падають на траву і дивляться один на одного своїми червоними очима. «Дякую тобі, павуче. Я тебе ніколи не забуду», каже Ліза і засинає.

 Прокидається дівчинка у своїй кімнаті і не розуміє, чи то був сон, чи вона насправді бачила чаклунку, відьмака, дракона і павука. Йде трохи сумна до школи, сідає за парту, вітається з Настею.

-        Ну що, знайшла своє кохання  питає подружка?

-        Ні, але мені приснився дуже чудернацький сон, відповіла Ліза.

-        І що тобі сни…

-        Дівчата, годі базікати, перебиває їх на самому цікавому вчителька. В мене для вас гарна новина, в нашому класі новенький, звати його Андрій. Розкажи про себе, чим займаєшся, що полюбляєш?

-        Я люблю комікси, різних супергероїв, - почав свою розповідь Андрійко. Але мій найулюбленіший…

-        Людина-павук, прошепотіла здивована Ліза?

-        Так, а як ти здогадалася, відповів хлопець, зацікавлено поглянувши на однокласницю…

                                  Автор казки та ілюстратор:                        

ДІВЧИНКА У КРАЇНІ МАГІЇ
Автор казки та ілюстратор
Учениця 3-В класу
Зош №3
Шкарупа Мирослава

Вчитель: Василенкова Світлана Вікторівна 

 ЗМІСТ

1.     Дівчинка Маша, яка дуже любила читати книжки.
2.     Маша у країні Магії .
3.     Бій з магами.

4.     Маша повертається до своїх батьків 

Розділ 1. Дівчинка Маша, яка дуже любила читати книжки.

Якось в одному будинку жила дівчинка Маша. Їй дуже подобалося читати книжки. Та  одного разу вона попросила у своїх батьків купити їй книгу про пригоди у країні Магії.

Їй         дуже подобалася ця книга, вона хотіла читати її весь день.

 Розділ 2. Маша у країні Магії. 

Одного разу, коли дівчинка читала цю книгу, вона замислилась яка може бути ця країна та якось сталося диво, дівчинка разом зі своєю книгою опинилася в країні Магії. Там було багато чого цікавого, картини з людьми, які  ще і рухалися. Ще була школа магії, про яку розповідається у книжці, різні будинки з гарними наліпками про магію. Та ось перед нею опинилася жінка і говорить.

 -Привіт. Мене звати Ольга. Я головна у цій країні Магії.

–  Добрий день. Ви можете мені сказати як я тут опинилася? Я дуже хочу додому, суворо сказала дівчинка.

–  А це є такий магічний спосіб, щоб десь з'явилося щось нове. Його мабуть хтось зробив. Для того, щоб тебе відпустити додому мені потрібно знайти хто це зробив, але це не дуже швидко, відповіла Ольга.

– І що мені робити, запитала Маша?

–  Тобі потрібно жити із своїми однокласниками зі школи у якомусь із цих будинків. Також      ходити з ними у школу Магії та, якщо буде бажання, займатися незвичайним футболом теж можеш, відповіла вона.

– Добре, але можна розклад для мене, запитала Маша.

– Так можна, відповіла Ольга.

Та через півгодини вона принесла їй розклад там було написано, що о 9:00- прокидаємось, о  9:30 - сніданок, о 10:00 - початок школи до 13:30, о 14:00 - обід, о 15:00 - незвичайний футбол до 16:00, о 18:00 - вечеря, з 19:00 до 20:00 перерва, відпочинок, о 21:00 , відбій,  лягаємо спати. Це твій розклад,  сказала Ольга.

– Дякую, відповіла дівчинка.

– Давай я відведу тебе до твого будинку?

– Так, подякувала Маша.

Вони прийшли до одного дуже красивого будинку, де було 7 ліжок. Біля кожного ліжка була тумбочка, один дуже великий стіл, а біля нього були стільця та була одна велика шафа.

-        Ну що, тобі подобається, запитала Ольга.

-        Так, мені подобається, відповіла дівчинка.

-        Ой зараз принесу твої магічні речі, сказала Ольга.

-        Добре, подякувала Маша.

Потім  Ольга принесла їй чарівну паличку і сказала, все, тобі більше нічого не треба.

-        До зустрічі, відповіла дівчинка.

-        До зустрічі, доброї ночі.

А у вечері всі думали хто вона така, а Маша сиділа на своєму ліжку і думала про її батьків, маму і тато, як вони пили разом чай, як вона читала різні цікаві казки про пригоди. На ранок дівчинка була з гарним настроєм. Всі її питали  хто вона така і що з нею трапилося. На сніданок була каша, яку Маша не любила. І вона запитала, як це можна їсти? Всі, хто сиділи поруч з нею, відповіли , ми теж не дуже любимо кашу, але її подають не дуже часто. А у школі дівчинці теж було нічого робити та нудьга. На обід був червоний борщ, хоча б це їй сподобалося. На незвичайний футбол Маша не пішла. Лягла спати дуже рано, все думала про своїх батьків. Вранці, коли Маша прокинулася, перед нею опинилася Ольга.

-        Привіт. Як пройшов перший день у Магічній країні?

-        Не дуже гарно, відповіла Маша.

-        Чому?

-        Тому, що весь час думала про маму і тато, на сніданок була каша, а не сирники. Моя мама їх кожен день робить. В школі була нудьга та нічого робити, не було моїх книжок. Я просто дуже полюбляю читати книжки, відповіла дівчинка.

-        Ти просто ще нічого не зрозуміла, сказала Ольга.

-        Мабуть,  відповіла Маша.

-        А чого тебе не було на незвичайному футболі, запитала Ольга?

-        Не захотіла йти. А навіщо мені туди йти?

-        По-перше, що навчаю дітей там я. По-друге, сходила б туди, подивилася як вони це роблять, а може і сама б спробувала. А на сніданок сьогодні сирники. А ще сьогодні в школі всі уроки проводжу я,  відповіла їй Ольга.

-        Ну добре, сьогодні буду, сказала дівчинка.

-        Мені треба йти, робити свою роботу, а тобі потрібно йти одягатися, відповіла Ольга.

-        До зустрічі,  сказала їй Маша.

-        До зустрічі, промовила Ольга.

На сніданок справді були сирники, а на уроках сьогодні справді була Ольга. На перерві до неї підійшли три хлопчики.

-        Егей, ти чого гуляти не йдеш?! Що сумуєш по тату та мамі?!

-        Так. Відчепиться від мене, суворо відповіла їм дівчинка.

-        Ну ладно, бувай, сказали їй три хлопчики.

-        Бувай, дуже голосно відповіла їм Маша.

А потім дівчинка прийшла на незвичайний футбол і сіла на лавку. До неї знов підійшли три хлопчики.

-        Знову ти?!

-        Так я. А, що я вам заважаю?

-        Ні, просто ти нам набридла.

-        Це я вам набридла?! А ви мені означає ні?!

-        Ти знала, що ти зла?

-        Я не зла, мені просто неприємні ваші запитання.

-        Бувай,  з поганим настроєм сказали їй хлопці.

-        Бувай,  відповіла Маша.

А коли хлопчики пішли, дівчинка про все  розповіла Ользі.  Та сказала, мабуть завтра, я зможу відпустити тебе додому. Маша дуже зраділа. А коли лягала спати, думала як вона повернеться додому.  

Розділ 3. Бій з магами.

Вранці Маша прокинулася о 9:00,  одяглася і пішла. На сніданок були знов сирники. У школі на перерві до неї знов підійшли три хлопчики. Маша почала кричати, йдіть геть.

-Ей ти чого, запитали три хлопчика?

-        Це, що б ви до мене не чіплялися, відповіла їм Маша.

Потім до них підійшла якась жінка і тицяє пальцем на Машу.

-        Ей ти що робиш! Я зараз покличу Ольгу, сказала ця жінка.

-        Я вже тут. А, що тут таке, запитала Ольга?

-        Ця дівчинка кричала на хлопчиків, сказала тітка.

-        Ага, підтвердив один із хлопчиків.

-        Так їм так і треба, відповіла Ольга.

-        Що, чому перепитали хлопці?

-        Тому, що це ви зробили  заклинання, що б Маша була тут, а не вдома зі своїми батьками. Так, запитала у них Ольга?

-        Так,  дуже сумно відповіли їй три хлопчики.

-        Вибачте нас,  сказав один хлопець.

-        Ладно. Останній урок пропустите, відповіла Ольга.

-        Так, в мене урок, а ви відведіть Машу до її літака, ось квитки.

А коли вони йшли до літака, діти розмовляли.

-        Ладно, ви пробачте мене. Як вас звуть, запитала Маша?

-        Мене звуть Михайло, мене Андрій, а я Тарас,  відповіли хлопчики. Ми просто пробували свої сили в магії.

-        Класні в вас імена.

-        Дякуємо,  сказали хлопці.

-        Ось ми і прийшли, сказав один хлопець. Пробач нас. Може ми ще побачимося…….?

 

                           Розділ 4. Маша повертається до своїх батьків.

Маша сіла у літак та думала про те, як їй купили цю книгу, як вона потрапила у країну Магії…. А коли вона про все згадала,  подумала про своїх батьків, як вона повернеться до них. Потім Маша читала свою книгу ( Пригоди у країні Магії ). Дівчинка сказала, що це була її  чудернацька пригода. Через час Маша приїхала до свого будинку і постукала у двері. Її зустріли щасливі батьки. Потім родина разом пила чай, та Маша розповіла, що з нею трапилося. Батьки були у захваті!